Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть молодих захисників Української Держави, яка заявила світові, що вона хоче бути господарем у своїй хаті. Так здекларував IV універсал Центральної Ради, проголошений 22 січня 1918 року. У ньому зазначалося: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу».
А вже через 7 днів, 29 січня 1918 року чужинська орда хлинула на Україну.
29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути українські юнаки вступили в бій із більшовицькими загарбниками та їхніми поплічниками, що рвалися до Києва. Уперше після 1709 року, через 209 літ українці обстоювали власне право бути вільними. Не випрошували для себе свободи в поневолювачів, а здобували її в безкомпромісній боротьбі. Ця подія – трагедія і тріумф. Її порівнюють із давньогрецькими Фермопілами, де в 480 році до н. е. 300 спартанців зупинили персів.
На розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини, відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну. Пішли і полягли… Чи ж вони не знали, що йдуть на смерть? Чи ж вони не хотіли жити й бачити, як молода держава буде рости і цвісти?.. А вони таки пішли… вони всі принесли на жертву Батьківщині свою молодість, радість, щастя, невтишиме горе рідних і молоді свої життя… Воістину виконали заповіт Сократа: «Яка б не була для тебе жорстока Батьківщина, яких би жертв вона не вимагала від тебе, мусить вона бути для тебе дорожча за батьків, миліша за дітей». Юні герої були саме так виховані, виховані українськими матерями.
День пам’яті жертв Голокосту відзначається 27 січня, цю дату обрано невипадково, саме в цей день солдати першого українського фронту визволили концтабір Аушвіц, що поблизу Освенцима, в Польщі.
Чим далі від нас події єврейської катастрофи 1933-1945 років, тим більше мужності потрібно, щоб пам’ятати про загибель шести мільйонів євреїв і мільйонів інших людей, убитих за те, що вони були цигани, або слов’яни, або військовополонені…
Цим двом трагічним датам календаря була приурочена година пам’яті «Злочин проти людства», що пройшла в Центрі слов’янської писемності та культури Юр’ївської центральної районної бібліотеки. З молитвою та Божим словом виступив настоятель Свято - Георгіївського Храму отець Олексій.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих юнаків та мільйонів закатованих людей в роки Другої світової війни. Захід супроводжувала виставка матеріалів «Злочин проти людства».
У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...